Пікос-де-Европа, Іспанія

Пікос-де-Европа – найвидовищніші гори на півночі Іспанії – компактний, але вражаючий хребет гострих вапнякових вершин, що круто піднімаються лише за кілька кілометрів углиб країни від узбережжя Кантабрії та розділені на три великі масиви стрімкими річковими ущелинами. Серце хребта охороняється як Національний парк Пікос-де-Европа, який охоплює регіони Астурія, Кантабрія та Кастилія-Леон, і у своєму первісному вигляді навколо Ковадонги був першим національним парком Іспанії, створеним у 1918 році. На невеликій території ландшафт змінюється від зелених долин та букових лісів до голих сірих вершин, що сягають 2650 метрів, що надає Пікос величі, яка не відповідає їх розміру, і робить їх одним із найкращих місць для піших прогулянок та скелелазіння в країні.

Що подивитися

Найвідоміший маршрут – це ущелина Карес (Гарганта-дель-Карес), “Божественна ущелина”, захоплююча дух пішохідна стежка, вирубана у стрімких скелях високо над річкою Карес між селами Понсебос та Каїн – одна з найвеличніших пішохідних стежок Іспанії. На західній стороні озера Ковадонга (Енол та Ла-Ерсіна) розташовані в льодовиковій ущелині над знаменитим святилищем Ковадонга, колискою християнської Реконкісти, а на кантабрійській стороні канатна дорога Фуенте-Де піднімає відвідувачів майже на 800 метрів за лічені хвилини до високої оглядової точки Центрального масиву. За цими визначними пам'ятками лежить дика природа з вершинами, високогірними пасовищами та гірськими притулками, де мешкають серни, білоголові сипи, а в ширшому ареалі ще водяться бурі ведмеді та вовки. Традиційні кам'яні села, такі як Потес, Аренас-де-Кабралес – відомі своїм блакитним сиром – та Кангас-де-Оніс, створюють характерні місця для відпочинку.

Як дістатися та практична інформація

Пікос-де-Европа піднімаються вглиб країни від північного узбережжя Іспанії, приблизно між містами Ов'єдо, Сантандер і Леон. Немає єдиного входу: до парку можна дістатися через три головні ворота — Кангас-де-Оніс на астурійській стороні (до Ковадонги та її озер), Потес у Кантабрії (до канатної дороги Фуенте-Де) та Посада-де-Вальдеон у Леоні (до верхньої частини Карес) — кожен за годину-дві їзди дорогою від найближчих міст та аеропортів. Автомобіль, безумовно, є найпрактичнішим способом дослідження, хоча сезонні автобуси та трансфер до озер Ковадонга допомагають влітку, коли вузькі гірські дороги можуть бути завантаженими. Сам парк безкоштовний для входу та відкритий цілий рік, але високогірна місцевість — це серйозний гірський рельєф, тому правильне взуття, багатошаровий одяг та спостереження за швидкозмінною погодою є важливими; найкращий час для відвідування — пізня весна — початок осені.